Студiя- вітальня

Студiя-Літературна вітальня

«Струни серця»

(iз зaстoсувaнням ІКТ та інсценізацій)

Науково – пошукова тема. Використання ІКТ та інсценізацій при формуванні духовності і творчості учнів у межах парку відкритих студій.

Керівник студії: Скоблей Л.С.., учитель української мови та літератури, учитель вищої категорії,учитель-методист,.

2021-2022н.р.

Науково – пошукова тема. Використання ІКТ та інсценізацій при формуванні духовності і творчості учнів у межах парку відкритих студій.

Мета студії: формувати в учнів самосвідомість, духовність, творчість у досягненні поставленої мети.

Учасники студії: учні 10-А класу,запрошені.

Форма проведення: майстер- клас.

Дидактичне забезпечення:мультимедійна дошка,презентації,слайд-шоу,виставка книг,висловлювання про любов,фрагмент мультфільму,дитячі малюнки,творчі роботи учнів.

I. Мотивація діяльності.

-Добрий день, шановні учасники нашої студії !Ми раді бачити всіх,хто прийшов до нас сьогодні на заняття,хто бере близько до серця людські почуття, хвилюється через них.

На Україні існує народний звичай танцювати кривий танець, котрий заохочує всіх учасників до гарних емоцій, почуттів,добрих вчинків тощо.

Учні танцюють кривий танець.

Учитель .Дорогі старшокласники !Погляньте один одному в очі,привітайтесь,посміхніться,побажайте всього найкращого всім.

Учитель.-Що таке для нас любов?

-Своєю любов’ю я сягала неба ,а Гриць ходив ногами по землі (говорила Ліна Костенко про одну із своїх героїнь Марусю Чурай).

-Так ніхто не кохав ,через тисячі літ лиш приходить подібне кохання…(писав Володимир Сосюра в одній із поезій ).

-Я маю в серці те ,що не вмирає.(Слова Лесі Українки про себе).

Епіграф до студії:

О розмотай шляхи мені, богине,

Світ за очі від тебе забіжу,

Рятуй мене, врятуй мене, бо згине

Моя душа, задивлєна в чужу.

Л.Костенко.

Учитель.Якщо ти кохаєш,то здається ,що ти порхаєш у небі,інколи падаєш у прірву, ніби тільки ти вмієш так кохати,тільки ти можеш померти від любові.

Сьогодні поговоримо про почуття, про яке здебільшого мовчать, а коли говорять, - то напівголосно. На світі не знайдеться людини, яка була б байдужою до нього, яка б не переживала його солодких мук і гірких радостей. Отож, поговоримо про кохання. Хоч у коханні і немає порадників, але, переживаючи будні і свята, сум і радість, розлуки і зустрічі, ми подумки звертаємося до тих, хто своєю силою любові, терпінням і мудрістю дає зразок величі цього почуття.

II.Презентація системи роботи.

(Йде презентація про любов).

Учитель. Розповідаю легенду про кохання.

(Звучить музика і говорять ведучі,горять свічки на їхніх столах).

Ведучий.(Сидячи за столом,дзвонить по телефону,але він не відповідає,хлопець хвилюється, –і мовчить).

Ведуча.(Читає листи ,знову переглядає їх,-і плаче).

Ведучий. Любов... рушить сонце і світила,

Якщо ви камінь - будьте гранітом

Якщо ви квітка - будьте трояндою,

Якщо ви людина - будьте коханням .

Ведуча.

Кажуть, що про кохання сказано все, але не всіма. Поет, прозаїк, драматург чи навіть людина, зовсім не причетна до літератури, у житті обов'язково «пише свою історію кохання.»

Ведучий.

Він і вона... Кохання і вічність, відчай і розлука - це вічні теми поезій усіх майстрів українського слова.

Послухайте! Це співає кохання...

( Звучить музика).

Голос кохання пробивається через темряву, відстані й століття. Сила кохання підіймає людину над землею, вона може піднести її аж до зірок. Пісню кохання не може зупинити навіть смерть.

Ведуча.

Кохання... Вічне почуття... У всіх народів і у всі часи про нього говорили, всім і повсюди воно зрозуміле, тому що торкається найтонших струн людської душі.

Ведучий.

Кохання... ніхто і ніколи не в змозі буде до кінця пояснити, що ж це таке. Це велика загадка життя, яку прагнув розгадати не один мудрець, не один поет оспівав його, проникаючи в його глибини.

Ведучий.

І не завжди зрозумієш, чи те, що постукало в твою душу, справжнє почуття. І кожен відповідь шукає у власному серці.

Учень.

Любов

І.Жиленко

(на фоні музики).

(Йде презентація).

Була я пташкою - і ти мене спіймав

І небо взяв у придане за мною

Я стала квіткою - і ти мене зірвав.

Та й досі пахне дім у нас весною.

Я стала яблуком.

Зостався по літах лиш смак медовий на твоїх вустах.

А я тепер у срібному вінці.

Тепер я свічка у твоїй руці.

Тобі ще світло? Але ж день мине

Для чорних днів прибережи мене. Не задмухни.

Бо взята тишною, - уже не буду я тобі жоною...

Я буду тінню, голосом, луною.

Тож будеш ти крізь темряву людську на голос мій незрячий йти за мною. І кликати... Але кого? Яку?

Ту пташку, що і спіймана - літала?

Ту квітку, що і зірвана - цвіла?

Те яблуко, що дітьми проростало?

Ту свічку, що і згаснувши - була?

Кого ти кликатимеш, друже мій, тривожно?

Ким я була? І ким я буду, Боже?

Господь мені всміхнеться:

"Не жалій і не тривожся. Буде все, як треба.

Пташина знов повернеться у небо.

А квітка знов цвістиме на землі.

І в яблука є ціль, і місце є,

А свічка зійде в Царствіє моє..." -

А що ж із ним залишиться,

Господь

в тих чорних днях, у світі зловорожім? -

Твоя любов, дитя, твоя любов... І милість Божа.

(Учні читають вірші під презентації,коментують їх.)

(Ліна Костенко,Василь Симоненко,Ірина Жиленко).

Ведучий .

Горять свічки і музика лунає,

Вогонь кохання у серцях палає.

Що знають люди про любов?

І як про неї говорити?

Немає слів, немає мов,

Щоб почуття це зрозуміти.

Ведучий .

Якби усі багатства світу

Нам обіцяли за любов,

Належало б відмовитись, щоб знов

Безцінним скарбом цим заволодіти!

як він собі це уявляв, не знайшов.

Ведучий.

Найрозумнішим царем Біблія вважає царя Соломона. І не тільки найрозумнішим, а й найбагатшим, найкрасивішим. А його „Пісня пісень“ до сьогодні є неперевершеним шедевром.

„Поклади мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, бо заздрощі непереможні немов той шеол, - його жар – жар огню, воно полум’я Господа! Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!“

Ведуча.

Усе через кохання, яке тривало всього 7 днів. Кохання великого царя Соломона і 16-річної дівчини із виноградника - Суламіфі.

Ведучий .Сім днів, які зробили Соломона щасливим.

Пісня з кліпом «Така, як ти…» С.Вакарчука(співає учениця).

Ведучий .

Страшно втрачати коханих, але і життя без кохання схоже на засохле дерево, що росте на кам’янистому грунті. І, можливо, саме тому кожне покоління намагається розкрити його вічну таємницю. І письменники, і поети всіх часів і народів оспівують кохання.

Звернімося до Лесі Українки – вона допоможе нам розібратися у власних душах.

Ми хочемо розкрити втаємничені сторінки із життя жінки, яка вміла любити і пережила у своєму житті нерозділене кохання.

Ведуча.

Саме у чарівному куточку Полісся, серед замріяних верб на березі спокійного озерця, прийшло до юної поетеси перше світле почуття. Максим Славінський – виходець з освічених селян –познайомився з Ларисою влітку 1886 року в Колодяжному, де її батьки мали чималий маєток. Максимові було вісімнадцять, Лесі – п’ятнадцять.

Коли вони знову зустрілися влітку 1892 року , взаємні почуття спалахнули з небаченою силою. То було перше, ще дівоче кохання волинянки. Так чи не так, а з іменем Славінського пов’язано чимало перлин Лесиної інтимної лірики: «Горить моє серце», «Стояла я і слухала весну», «Хотіла б я піснею стати», «Сон літньої ночі»…Вона зверталася до «пана Максима»: «Милий мій! Ти для мене зруйнований храм…»

Ведуча..

Леся Українка і Сергій Мержинський… Трагічна , безмежно сумна , але й водночас духовно висока історія кохання, далека від повної взаємності. Багато в чому різні люди: геніальна жінка і син армійського офіцера. Доля подарувала їм зустріч улітку 1897 року в передмісті Ялти Чукурларі, де поетеса тоді лікувалася .Лесю Українку вражали краса і чистота цієї людини, постійне внутрішнє горіння, він був людиною освіченою, інтелігентною, надзвичайно милою і симпатичною. Тонкою, лагідною вдачею Леся і Сергій були подібні одне до одного. Нескінченні , невичерпні розмови з ним відкривали нові світи незнаних уявлень і почуттів, будили нову мрію життя.

Ведучий.

Літо 1898 року…Воно було незабутнє. Може, найкраще, найщасливіше в житті Лесі Українки. Довго блукали полями, вибиралися на старовинні степові кургани, плавали човном по річці Псьол. Нечасто Лариса Косач могла так оцінити людину: «Він завжди мене розуміє і вірить мені, як своєму найближчому другові». Адже розуміти, по-справжньому розуміти таку людину, якою була Леся Українка, могла тільки непересічна особа.

Ведуча.

Згадані вище слова були сказані про Сергія Костянтиновича Мержинського, людину, про яку ми знаємо так мало, але яка стільки важила в житті поетеси. Це знайомство й справді переросло у велику дружбу. На жаль, їхнє листування не збереглося – зустрічаємо лише поодинокі спогади у листах до сестри Ольги. Зустрічаються досить часто. Коли він говорить про неї, то в його словах звучить велике захоплення і глибоке почуття. Але не таке , якого вона очікувала. Адже Сергій був закоханий в іншу жінку.

Ведучий.

Тому в його словах і біль, і сум. Коли Олена Пчілка запитала у доньки: «Се – дружба чи щось інше?», то Леся відповіла: «Не питай мене про се, мамочко. Як тільки я сяду писати до нього, я думаю тільки про те, що я його люблю – без міри, без краю, що те кохання – ніж у моєму серці; вирви ніж з серця – і воно кров’ю зійде… Він не любить мене, і я нещасна. Коли б він мене любив, ми обоє нещасні були б. Я знаю се і все-таки його кохаю, сама себе палю вогнем».

(Інсценування слів Лесі Українки).

Учень.

Все, все покинуть, до тебе полинуть,

Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!

Все, все покинуть, з тобою загинуть,

То було б щастя, мій згублений світе.

Ведуча.

Ми звикли говорити про Франка як про поета-борця, але ж він ще й тонкий лірик, людина з палким серцем, яка все своє життя прагнула кохання, справжнього, великого. Вічна тема кохання знайшла яскраве втілення у творчості Франка — поезії, прозі, драматургії.

Ведучий.

Життя Франка склалося так, що він, тричі покохавши, жодного разу не зазнав усієї глибини щастя взаємної любові; усе ж він свято беріг у своєму серці спогади про скупі дари цього величного почуття. «Хвилини, в котрих я любив... були, може, найкращі в моїм житті — жаль тільки, що були це заразом хвилини найтяжчого болю, якого я досі зазнав, а не радості».

(Йде інсценізація про І.Франка).

Ведучий.

В одному зі своїх віршів Франко писав: «Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса. Небезпечне оружжя — жіноча краса. Ані мудрість, наука, ні старші літа не дають проти неї міцного щита». Можна сьогодні говорити про те, скільки разів він справді серйозно потерпів від жіночої вроди? Чи вірш «Тричі мені являлася любов» є визначальним для особистого життя письменника?

Ведуча.

— Усю правду про себе може знати хіба сама людина. Та ще Господь Бог. Сам Франко про себе писав: «Значний вплив на моє життя, а значить, також на мою літературу мали мої зносини з жіноцтвом». З огляду на це говоримо нині саме про тих жінок, які були настільки вагомими у житті письменника, що він присвячував їм свої твори або творив під їхнім впливом.

Ведучий.

— А сам Іван Франко був щасливою людиною?

Ведуча.

— Не був, він шукав ідеал жінки і любові

. Франко, як і його ліричний герой, теж кохав, теж страждав і зневірювався. Той біль треба було виповісти, висповідати душу — і поет не побоявся це зробити. Він жив, він мусив жити, бо таке палке серце не має права на душевну безнадію.

Спасибі поетові за те, що умів так кохати і мав талант донести до людей свої почуття, спасибі за те, що створив неповторну пісню великої любові, яка лунатиме вічно.

Життя скороминуче, а кохання — вічне.

Учень.

(Читає вірш І.Франка).

(Кліп «Знаєш ,знаєш…»)

(Танець про кохання під музику «Я тебе не можу розлюбити»).

Ведуча.

У своїй знаменитій книзі «Что движет солнце и светила» Євген Богат розповідає повчальну історію.У Канаді зграї птахів постійно розбивалися вночі об високу освітлену телебашту. Щоб запобігти загибелі птахів, вогні згасили. «Треба бути яскравими, але не треба, щоб об тебе розбивались... І зараз шукає Ізольду Тристан, і пам'ятає чудову миттєвість Пушкін. Інколи цей світ посилає нам послів, ми їх, на жаль, часто не впізнаємо. Це ті, хто нас любить. Це — люблячі нас. Не впізнаючи, ми нехтуємо і світом, який їх нам послав».

Ведучий. Цікава історія кохання в сучасної української поетеси Ліни Костенко.

Ліна Костенко назавжди втратила своє перше кохання.

Син польського письменника Єжи Яна Пахльовського повідомив про смерть батька, який помер у вівторок 3 квітня. 15 травня йому виповнилося б 82 роки. Пахльовський – перше кохання Ліни Костенко, батько її доньки Оксани – української письменниці та культуролога.

Познайомилися вони ще студентами під час навчання в Літературному інституті ім. М. Горького в Москві. Невдовзі після цього у них народилася дитина. Хоча Ліна Костенко та Єжи Ян Пахльовський так і не одружилися, дочка взяла прізвище батька.

Ведуча.

Дослідники творчості української поетеси вбачають великий вплив цього кохання на її творчість. Внаслідок спільного життя відбулося поєднання польськомовного світу Єжи-Яна та україномовного Ліни Костенко, що спричиняло появу полонізмів у мовленні поетеси.

Розлука з коханим для неї, очевидно, була непростою. Лiна Костенко навiть присвятила Єжи Яну Пахльовському вiрш «Спогад» («Поїзд iз Варшави»), до якого композитор Володимир Верменич написав музику.

(Звучить музика «Сіла птаха»).

Поїзд iз Варшави спогади навiяв,

Я ж на Українi згадую тебе.

Ти спiвав для мене пiсню вечорами:

Co komu do tego, ze my tak kohamy!

Поїзд iз Варшави мчить крiзь моє серце,

Сто дорiг між нами, а печаль одна.

Iншого цілую, а бринить сльозами:

Co komu do tego, ze my tak kohamy!

Я люблю, коханий, Київ i Варшаву,

Але батьківщина в кожного одна.

I минають роки, роки за роками…

Co komu do tego, ze my tak kohamy!

Учень.

(Читає вірш Ліни Костенко).

Спини мене отямся і отям

така любов буває раз в ніколи

вона ж промчить над зламаним життям

за нею ж будуть бігти видноколи

вона ж порве нам спокій до струни

вона ж слова поспалює вустами

спини мене спини і схамени

ще поки можу думати востаннє

ще поки можу але вже не можу

настала черга й на мою зорю

чи біля тебе душу відморожу

чи біля тебе полум’ям згорю.

(Інсценізація уривку із « Марусі Чурай»).

Ведучий.

Будьмо ж уважними до людей, які нас оточують! А особливо до тих, хто нас любить. Поважаймо їхні почуття. Тільки так кожен із нас може розраховувати на те, що і його відкрите серце не буде скривджене й зневажене.

Зустрічаймось. Вітаймося словом.

Погляд — в погляд, і в руку — рука.

Ми приходимо в світ для любові.

Все, що інше, — неправда гірка.

III. Підведення підсумків роботи студії.

Ведучий .

Українська поезія покликана хвилювати, давати насолоду,плекати високі почуття, збагачувати духовність.

Ведуча .

Важлива тема сьогоднішньої студії,бо почуття кохання хвилюють усіх без винятку. Хочеться кожній дівчинці ,жінці,щоб перед нею хоч раз у житті стали на коліна і сказали:» Я тебе люблю» (хлопці перед усіма присутніми стають на коліна,дарують квіти.)

Учитель.

Існує легенда,якщо стати в коло , взятися за руки і загадати бажання,щоб зустріти на своєму життєвому шляху справжнє кохання , то мрії обов’язково збудуться.(Учні стають у коло, беруться за руки, загадують бажання і з рук в руки передають свічку).